ВИПРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ВИПРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ПРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Пручаючись, звільнятися, вириватися з чогось, від кого-, чого-небудь. Оксана аж злякалася… Нічого їй робити, треба вириватися та випручуватись (Кв.-Осн., II, 1956, 438); Могутньо струшували з себе хлопці купи ворогів, випручувались наверх, як богатирі (Гончар, Таврія.., 1957, 289); Він застогнав і почав випручатись з поворозок (Коцюб., І, 1955, 74); Старий чабан випручався від матросів, що злегка тримали йога під руки, і почав проштовхуватися наперед (Кучер, Прощай.., 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 463.