ВИ́ПІК, у, ч. Випечений, спечений виріб. Дивиться Левко на хлібину, яка золотими краплинками іскриться проти місяця. Це так ловко його мати уміє жовтком помастити свіжий випік (Стельмах, Хліб.., 1959, 573).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 452.