ВИ́РОБКА, и, ж. 1. гірн. Місце, де видобувають корисні копалини. Учили виробку кріпить і готувати лаву (Дор., Три богатирі, 1959, 23); Мабуть дратує [Борис] декого з тих, що на своїм віку пройшли тисячі метрів вертикальних виробок (Рудь, Гомін.., 1959, 151); Тепер лишилося підпалити бікфордів шнур і чекати вибухів. Всі швидко поховалися в порожні виробки, куди не досягає пряма вибухова хвиля (Ткач, Плем’я.., 1961, 240).
2. заст., діал. Виріб (у 1 знач.). На довгих столах цілі оберемки огню-світу.., цілі купи усяких наїдків та напитків; вистави штучних виробок з скла (Мирний, III, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 472.