ВИ́РІЗ, у, ч. 1. Прорізаний отвір або заглибина певної форми. Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога.., 1958, 129); Фізкультурний зал набитий до самих стін, до самих заглибин і вирізів під вікнами (Вільде, Повнол. діти, 1960, 202).
2. Виїмка для голови, шиї на одежі. Марія Павлівна поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (Коп., Земля.., 1957, 215); Мабуть через туман і мжичку він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови, і був схожий тепер на присадкуватий гриб (Донч., III, 1956, 356); Він подумав, що мирного часу вона обов’язково носила б плаття з глибоким вирізом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 470.