ВИСА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́САПАТИ, аю, аєш, док., перех. Зрубувати в землі, дістаючи коріння сапою (звичайно про бур’ян). Дерзке коріння пирію глибоко та міцно вростає в землю, і треба доброї сили, щоб висапувати його геть чисто (Л. Янов., І, 1959, 40); // Очищати від бур’яну грядку, город, поле і т. ін. за допомогою сапи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 479.