ВИ́СВАРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Просваритися протягом певного часу, виливаючи все своє незадоволення, злість. — Войцехова рано була десь там на хрестинах, вернула аж об одинадцятій.. Потім поки висварилася з чоловіком, потім поки розпалила огонь і зварила бульби до борщу, то й перша минула (Фр., VI, 1951, 141); // Закінчити, перестати сваритися. — Чого вам треба? — спитала вона згодом, коли Ганський, висварившись, сів віддалік на край лави (Рибак, Помилка.., 1956, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 480.