ВИСИЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. висила́ти. Він.. упередив свою жінку про обов’язок, який тяжить на нім, і вона не противилася висиланню [грошей] (Фр., IV, 1950, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 482.