ВИ́СКАЛ, у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і з відкритими зубами. Мова його, що лилася звично і владно, підсилювалась всім його виглядом, кожним порухом розчепірених рук, жовтим вискалом зубів (Гончар, Таврія.., 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 486.