ВИ́СКОВЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́сковзати. Швидко вибралась [дівчинка] за село, задріботіла битою дорогою, висковзаною багатьма полозками (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.