ВИСЛОВУ́ХИЙ, а, е. З відвислими вухами (про тварин). А незвичне вухо почує і лемент поросяти, якого придавила незграбна, висловуха мати, і далекі іржання коней (Руд., Вітер.., 1958, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 489.