ВИСЛУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СЛУЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. 1. заст. Ретельно служачи, домагатися вищої посади, звання. Якима надихувала надія чинів, надія вислужитись, вийти в люди (Н.-Лев., І, 1956, 182); — А ти тим часом вислужишся, офіцера заслужиш… (Мирний, IV, 1955, 53).
2. перед ким. Домагатися, шукати прихильності у кого-небудь, прислужуючись, утискуючи когось, наговорюючи на когось і т. ін. Тепер на твоєму місці ота собака — Демид Плахотка. Вислужується перед хазяїном, про все йому розказує (Шиян, Баланда, 1957, 104); Вимотували [управителі] всі жили в рабів-робітників, щоб вислужитися перед панами, власниками цього заводу (Донч., II, 1956, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 489.