ВИ́СМИКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́смикати. Горпина бігла прямо до поліції..; хлопці реготалися з її вивернутої свитки, з її висмиканих кіс (Мирний, І, 1954, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 490.