ВИ́СМОКТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́смоктати. Далі пролетарій-підліток кидає жменю висмоктаного винограду на лисину дідичеві в долішньому ряді (Л. Укр., II, 1951, 524); В світлицю злякано просунула скособочені плечі висмоктана жіночими хворобами Надежда (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 93); * У порівн. [Микита:] Лице [у Семена] мов висмоктане, а очі як баньки!.. (Кроп., І, 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 490.