ВИСОКОМИСТЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Зробл. мистецьки, з великою майстерністю. Виносилися надвір картини, серед яких були дійсно високомистецькі зразки (Вільде, Сестри.., 1958, 456); // Сповнений високого мистецтва, великої майстерності. Ніхто з учасників цього вечора не мав такого успіху, як Марко Лукич [Кропивницький]. Ніхто з нас, акторської молоді, навіть не уявляв такого високомистецького виконання, а тим більше такого глибокого аналізу, такого психологічного і соціального розкриття літературного твору (Збірник про Кроп., 1955, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 494.