ВИ́СОЛОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́солопити. Зачувши воду, хорти з висолопленими червоними язиками щосили потягли до ставка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 495.