ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Вол., Озеро.., 1959, 16).
2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 496.