ВИСО́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СОТАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Мотаючись, витягатися звідки-небудь; вимотуватися.
2. перен., розм. Поступово видалятися звідки-небудь. Ось він [Марко].. торкається невеличких одинарних дверей, крізь щілини яких висотується тепло (Стельмах, Правда.., 1961, 28); Як заграли музики, то з хати так всі й висотались, та в клуню (Свидн., Люборацькі, 1955, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 496.