ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́спіти. Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Кач., Вибр., 1953, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 498.