ВИ́СТАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Наварити що-небудь сталлю для міцності. Пішов [дід] до коваля, висталив ніж (Укр.. казки, 1951, 38); * Образно. В голові Шевченка все настирливіше роїлися думки про той час, коли повстане народ, висталить обух, сокирою зачне будити хиренну волю (Бурл., О. Вересай, 1959, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 500.