ВИ́СТЕЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́стелити. Долівка вистелена килимами, кругом невеличкі гарні кріслечка (Мирний, V, 1955, 65); Напружуючи всі сили, тамуючи біль.., він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі (Скл., Карпати, II, 1954, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 500.