ВИ́СТРАЖДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́страждати 2. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції принесла Україні бажану, вистраждану народом, виплекану в його мріях і думках свободу і поклала початок новій, славній епосі в його історії (Іст. УРСР, II, 1957, 726); Вона сказала слова, добре обмірковані і вистраждані, рішення прийняла безповоротно і змінювати його не збиралася (Собко, Звич. життя, 1957, 220); // у знач. прикм. Який зазнав багато страждань. Не мав наміру [Саїд] в чімсь перечити, терзати болями стару, вистраждану жінку, матір! (Ле, Міжгір’я, 1953, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 501.