ВИ́СТРИБИ, ів, мн., рідко. Енергійні, жваві стрибки. Він тримав за руку хлопчика і в такт вистрибам свого синка пустотливо підстрибував і сам (Досв., Вибр., 1959, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.