ВИ́СТРИБЦЕМ, присл. Те саме, що ви́стрибом. Вона йшла спереду, а за нею вистрибцем грав [кінь] Араб (Ле, Вибр., 1939, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.