ВИ́СТРІПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́стріпати. Коли Петро Талабан ішов вулицею, здавалось, у нього замість ніг дві мітли — вистріпаними внизу штанами тротуар замітав (Томч., Закарп. опов., 1953, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.