ВИСТУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. висту́кувати і звуки, утворювані цією дією. Через наушники він [радист] вслухався до вистукування ключа (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 503.