ВИ́СТУПЕЦЬ 1, пця, ч. 1. Малий, неширокий крок. Ось чимала купа панянок проходе [проходить], — перепеличка не зрівняється з їх дрібненькими виступцями! (Мирний, III, 1954, 261); // Назва танцювального руху дрібушок.
2. заст. Груповий танок, який виконують, рухаючись по колу, підскакуючи й виставляючи руки всередину, то звужуючи, то розширюючи коло. Вона вміла краще за всіх грати на цимбалах.. і ловко танцювала виступця (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 460).
ВИ́СТУПЕЦЬ2 див. ви́ступці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 505.