ВИ́СЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Сякаючись, очистити (ніс). [Марина:] Та висякай-бо, капосна личино, носа!.. А гидкий, а замазура!.. (Кроп., II, 1958, 318); Містер Ейбл вийняв хустку й неголосно висякав носа (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 506.