ВИ́ТАВРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́таврувати. Тяжко їй запам’ятати оці страшні п’ять знаків, витавруваних на руці (Хижняк, Тамара, 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 507.