ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. — Подивись, що твоя невісточка витворяє! — крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308); Боже! Що він [Колісник] тільки не витворював на своїм віку! Яких темних діл, людських сліз не лежить на його душі (Мирний, III, 1954, 373); — Ось, бачите, що ваш синок витворяє, — залементувала вона, побачивши механіка. — Гуску з рогатки вбив! (Донч., VI, 1957, 134); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (Тич., II, 1957, 128); // Витівати що-небудь, жартуючи. [Парубок:] Чи це ж не сором вам, дівчата, Таке над нами витворяти? А як підемо в солдати, Будете без нас скучати! (Кроп., II, 1958, 79); Протаз.. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Досв., Вибр., 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 509.