ВИ́ТЕСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тесати. Вся хата була зложена з липових.. брусів, гладко витесаних (Стор., І, 1957, 226); В кількох кілометрах від колгоспу була степова могила, і на ній стояла постать, грубо витесана з сірого каменю (Донч., IV, 1957, 446); * У порівн. Всі жінки посхоплювалися з лав,.. стояли, як з дуба витесані (Стеф., I, 1949, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 509.