ВИТО́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ТОНЧИТИСЯ, иться, док. 1. Робитися тоншим. Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом. Права рука, зведена до плеча, здирає гада з шиї, ліва одриває його від стегна; ..напівзігнуті ноги з напнутим сухожиллям витончилися і обрисувалися майже орнаментальними лініями (Вол., Місячне срібло, 1961, 8).
2. Робитися розвиненішим, гострішим. З ускладненням людської практики розвиваються і вдосконалюються вухо й око, витончуються емоції, стають ширшими й глибшими асоціації (Рад. літ-во, 8, 1967, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 514.