ВИТОРО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ТОРОЧИТИСЯ, иться, док. Висмикуватися, випадати з непідрубленого або обшарпаного краю тканини (про нитки). * Образно. Не раз попадала до суду справа.., виторочилась би не одна золота нитка і стала б у пригоді, увільнила б не раз з дуже клопітного становища (Кобр., Вибр., 1954, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.