ВИТРАЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. витрача́ти. Чи не пора вже нам заговорити про економне витрачання природних запасів? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 168); Скрізь повинні бути складені місячні плани витрачання кормів (Колг. Укр., 9, 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 517.