ВИ́ТРУЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́трутити. [Таня:] Я хіба Не витручена з-між людей, хіба Не нап’ятнована знаком погорди..? (Фр., IX, 1952, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 520.