ВИ́ТРІЩЕНИЙ, а, е, розм. Широко розкритий (звичайно про очі). Її [Раїси] витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (Коцюб., І, 1955, 316); Хазяїн і хазяйка бачили витріщені цікаві очі хлопців (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 65); // З широко розкритими очима. Павло біг, витріщений, і з його грудей неслося ревище (Тют., Вир, 1964, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 520.