ВИ́ХЛОП, у, ч., техн. Вихід відпрацьованих газів через випускну трубу у двигунах внутрішнього згоряння при кожному рухові поршня у циліндрі; випуск. Застріляв вихлопами мотоцикл і од ганку помчав з двору (Головко, І, 1957, 354); Екіпажі в темряві займали свої місця в танках, з різкими вихлопами запрацювали мотори (Перв., Дикий мед, 1963, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 528.