ВИХОВНИ́Й, а́, е́. Стос. до виховання (в 1 знач.). Воронцов вважав ці дуети за одну з форм виховної роботи серед особового складу (Гончар, І, 1954, 188); Питання про порізану ножиком парту обговорюється і на класних зборах, і на виховній годині (Донч., VI, 1957, 603).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 529.