ВИХО́ВУВАТИСЯ 1, уюся, уєшся, недок., ВИ́ХОВАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Перебуваючи під чиїм-небудь опікуванням, навчатися правил поведінки, одержувати освіту і т. ін. Його, тобто Йоганеса, взяв за свого один далекий бездітний родич його матері в Моравії, і там він виховувався (Коб., III, 1956, 345); У Мехтодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Янов., II, 1954, 102).
2. Розвиватися духовно, набувати знань, певного світогляду, моральних переконань завдяки систематичному впливові. У школах учні виховуються на художньому слові наших найкращих поетів, прозаїків і драматургів (Корн., Разом із життям, 1950, 33); На його [І. Франка] творах, в його ідеях виховалось уже ціле покоління (Коцюб., III, 1956, 35).
3. тільки недок. Пас. до вихо́вувати 1.
ВИХО́ВУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., ВИ́ХОВАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. тільки недок. Довго переховуватися, ховатися. Потім пішов на розшуки садка, в якому, на його думку, повинен був виховуватись Михась (Томч., Готель.., 1960, 291); // тільки док. Довго переховуючись, ховаючись, залишитися непоміченим, невикритим, непійманим і т. ін. [Чопорій:] Насилу виховався в солом’янику, на току, сказавши сусідам, що їду до города (Кроп., V, 1959, 133); Всіх курей півиловлював поліцай для свого начальства, а він [півень] якось у кущах — молодець! — виховався (Вирган, В розп. літа, 1959, 259).
2. Таїти що-небудь, не признаватися в чомусь. [Xведоска:] У чім ти провинив проти мене? [Роман:] Мені слід було зразу сказати тобі… Я виховувався перед тобою… (Кроп., II, 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 530.