ВИХРОВИ́Й, а, е. Прикм. до ви́хор1 1. Летять у далеч роки, Як вітер вихровий (Криж., Під зорями.., 1950, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 535.