ВИ́ХІДЧИНИ, чин, мн., розм. Народний звичай відзначати залишення житла при переїзді, виїзді і т. ін. Завтра вони [рибалки] мали виряджатись на ціле літо на море.. Рибалки пообідали надворі, потім поскладали на віз здорові мережі й посуд, набрали харчі.. й ввійшли в світлицю, щоб сповнить звичай вихідчин (Н.-Лев., II, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 527.