ВИ́ЦЯТКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́цяткувати. Він сидів рівно в жовтошкірому високому сідлі, вицяткуваному срібним візерунком (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 536.