ВИ́ЧАПАТИ, аю, аєш, док., розм. Повільно, з труднощами, вийти звідки-небудь. Ледве вичапав відтіля (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.