ВИЧЕПУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧЕПУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Прибирати, прикрашати що-небудь. — От якби ти, небого, стала йому подружжям, — старого б доглянула.., хату б вичепурила (Барв., Опов.., 1902, 81).
2. Гарно, чепурно, пишно одягати кого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.