ВИ́ЧУМАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Одержати, заробити чумакуванням. * Образно. — Нехай хто хоче чумакує! Не вичумакує собі такої веселості серед безкраїх степів! (Барв., Опов.., 1902, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 540.