ВИ́ШЛІФУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шліфувати. Заводським димам вони [осокори] підставляли свої стовбури, побурілі, міцні, вишліфувані до блиску вітрами (Загреб., Спека, 1961, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 543.