ВИШНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ви́шня 1. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Шевч., І, 1951, 390); Загледіла — вишня в саду цвіте: "Принесіть мені, бабусю, вишневу квіточку… принесіть, бабусенько!" (Вовчок, І, 1955, 47); // Стос. до вишні (у 2 знач.). Віра нагинала віти, вибираючи найспіліші з них [вишень], зривала, і там, де відривався хвостик, з’являлася червона кисло-солодка краплинка вишневого соку (Шиян, Баланда, 1957, 142); // Вигот. з вишень (у 2 знач.). Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням (Н.-Лев., І, 1956, 118).
2. Темно-червоний, кольору стиглої темної вишні. У старшої невістки два очіпки, один блакитний, другий вишневий (Кв.-Осн., II, 1956, 238); Нове плаття вишневого кольору.. робило її ще привабливішою (Коп., Лейтенанти, 1947, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 543.