ВИ́ЩЕРБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́щербити. Вода стікає на поріг, Вищерблений взимку чобітьми (Шпорта, Вибр., 1958, 32); // у знач. прикм. Відчинила двері нестара ще жінка з вищербленими передніми зубами (Донч., V, 1957, 367); Вони ретельно доїдали решту затірки з великої вищербленої миски (Кач., Вибр., 1947, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 546.