ВИЩИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЩИРИТИ, рю, риш, док., перех. Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу відкривати, показувати (зуби). Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80); * Образно. Риплять підвалини старого віку, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Кач., II, 1958, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 547.