ВИ́ЩІСТЬ, щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким— або чим-небудь. Йон з почуттям власної вищості звернувся до Гашіци: — А знаєш ти, що таке присяга? (Коцюб., I, 1955, 243); Комунізм — в цім наша першість й вищість (Нех., Дивлюсь.., 1949, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 547.