ВИ́ЯСНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́яснити, виясня́ти (в 3, 4 знач.). Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Л. Укр., V, 1956, 379); Вияснення бойової обстановки забрало у Федоренка небагато часу (Кач., Вибр., 1953, 380); Не чекаючи на Дарчине оправдання чи вияснення, почав [Мігалаке] сміятись сам до себе (Вільде, Б’є восьма, 1945, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 548.